Сандармох.Німий свідок великої драми

У кінці 30-х років в урочищі Сандармох у Росії розстріляли до 9500 людей, серед них 290 українців, представників культурної та наукової інтелігенції
Лісове урочище Сандармох в Медвежогорському районі Карелії увійшло в історію як місце масового розстрілу та захоронення жертв сталінських репресій. В 1937-1938 рр. тут розстріляли, за різними даними, від 6000 до 9500 людей.

Масове захоронення було знайдене в 1997 році учасниками товариства «Меморіал». Експедиція місцевого краєзнавця Юрія Дмитрієва знайшла в урочищі 236 розстрільних ям із людськими останками.

Що відбувалось у Сандармосі

За архівними даними, розстріли тут тривали майже півтора роки: з 11 серпня 1937-го по 24 грудня 1938 року. Розстрілювали росіян, фінів, білорусів, євреїв, українців, карелів, татар, ромів, німців. Встановлено імена 4514 розстріляних в’язнів, а також 900 мешканців навколишніх сіл.

Впродовж тижня 27 жовтня – 4 листопада в Сандармоху стратили 1111 в’язнів першого «соловецького етапу» - Соловецької тюрми особливого призначення, серед яких було 290 українців. Ув’язнених таємно вивезли з островів на баржах наприкінці жовтня 1937-го, далі сліди губилися.

Було знищено цвіт та еліту української нації - письменники, поети, сценаристи, скульптори - згодом їх назвуть "Розстріляне Відродження". Знищено за те, що вони були українцями та носіями української ментальності.

Операція "Захід"

Це була найбільш масова і швидка депортація українців із Західної України за звинуваченням у “пособництві” ОУН і УПА, хоча “під одну гребінку” потрапили й тисячі тих, хто не мав жодних контактів із націоналістами. Підставою для її здійснення стала постанова Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 року “Про виселення із західних областей УРСР членів родин оунівців”.

Відповідальність за проведення депортації було покладено на Міністерства державної безпеки та внутрішніх справ Радянської України, які на той час очолювали, відповідно, генерал-лейтенант Сергій Савченко і генерал-лейтенант Тимофій Строкач. Оперативним штабом цієї злочинної акції керував заступник Строкача, комісар міліції 2-го рангу Микола Дятлов. Безпосередніми виконавцями стали до 80 тисяч працівників МДБ і МВС, військовослужбовців і так званих “радянських активістів”. Передбачалося виселити щонайменше 25 тисяч родин загальною чисельністю 75 тисяч осіб. Як виявиться, цей “план” буде перевиконано.

Вночі проти 21 жовтня 1947 року до українських осель почали вдиратися озброєні люди. Вони наказували негайно збирати найнеобхідніші речі й одягатися, після чого вантажівками чи підводами допроваджували виселенців до залізничних станцій, де заганяли їх у товарні вагони. Дехто намагався чинити опір або тікати, але, здебільшого, марно. 26 жовтня операцію було завершено.

Свята Покрова

Учні Ковалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів взяли участь у районному етапі фестивалю конкурсу патріотичної пісні, прози та поезії, творів образотворчого мистецтва  "Свята Покрова", присвяченому 75 річниці створення УПА.
У номінації "Патріотична проза та поезія" школу представляли Юлія Демянчик (8 клас) та Тамара Гатала (10 клас) ( керівники Греськів О.В., Андрусів Н.В.).
У номінації "Патріотична пісня" - дует у складі Христини Сови ( 9 клас) та Юлії Демянчик ( 8 клас) ( керівник Фецич С.В.).

Непоборні

                                         Народе мій, коли тобі проститься

крик передсмертний і тяжка сльоза

розстріляних, замучених, забитих

по соловках, сибірах, магаданах?

Василь Стус

Правду можна надовго заховати, але не зовсім знищити. І вона повертається до нас у вигляді справжньої історії  багатовікової боротьби за незалежність, у якій кожний наступний період успадковує досвід попередніх визвольних змагань. Мабуть, історія жодної країни не паплюжилась і не перекручувалась так, як прадавня і пребагата історія України.
Тема Української Повстанської Армії чи не найбільш сфальсифікована радянською псевдонаукою. Кожна оселя живе памяттю про ті часи. Щось сумне, тривожне і водночас тверде, стійке є в цих спогадах.

В рамках реалізації проекту "Непоборні" учні 9,10 класів впорядкували  пам'ятний  хрест на честь вояків УПА, що знаходиться на сільському кладовищі.

13.10.2017 р. відбувся мітинг з нагоди  відкриття меморіальної дошки  на фасаді Ковалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  "Уродженцям села Ковалівка, які загинули за Волю України", приурочений 75-й річниці УПА.
У відкритті взяли участь сільський  голова Слюсарчин В.С., заступник голови Монастириської РДА Дронь П.Я., директор школи Слюсарчин М.І.,  родичі загиблих  вояків УПА, колектив працівників та учнів школи.

З триєдиним святом!

День Захисника України – це особливе свято. Воно нове і народжене війною. Воно має історичний та релігійний підтексти, але не має совкової прив'язки до статі.  Це свято треба заслужити. Воно як орден чи медаль. Сьогоднішнє свято треба заслужити. Кров'ю, потом, окопним багном, безсилою люттю від загибелі друзів, втраченим здоров'ям, скупими сльозами та жахіттями, які будуть снитися до смерті.  Справжніх мало, і вони заслужили на своє свято

(За Віталій Дейнега)

Окрім захисників у лавах ЗСУ служить близько 20 тисяч захисниць. І це не рахуючи добробатів та волонтерів.

Поняття захисту України поза гендерною ознакою. Тож вітаючи захисників, не забудьте про захисниць, бо вони того варті! Та й свято Покрови, зрештою, має у своїй основі саме жіночий образ – Тієї, хто захищає й покриває. ( за Оленою Максименко)

14 жовтня - День Захисників України
Без жертви, яку принесли наші захисники, не було б і цього свята. Ми не зможемо знати їх всіх поіменно, але в серці маємо назавжди лишити вдячність усім їм!

ЛИСТ ІЗ ФРОНТУ.
Чекай мене! Чекай! Я повернусь!
Розлуками не погаси кохання.
Іду туди, де смерть, та не боюсь -
Від кулі збереже твоє чекання.
Чекай, як ранок бавиться в росі,
Як темна ніч веде зорю на небо.
Чекай, коли мене забудуть всі -
Ти тількі вір, я повернусь до тебе.
Як струни смутку рватимуть дощі,
Хтось говоритиме про смерть, нерівну битву.
Тільки не плач. Пиши свої вірші,
І пригадай бабусину молитву.
Чекай мене! Бо тут земля горить,
Пекельним співом розійшлись гармати -
Та душу зігріва прекрасна мить.
"Поки жива, тебе буду чекати!"
Лишились недоспівані пісні,
Ще наша мрія - чиста і крилата.
В ній доньку обіцяла ти мені,
Або синочка, схожого на тата.
В тривожні сни приходить образ твій;
Очі сумні, а в косах рута - м'ята.
Я обіцяю! Повернусь я живий!
Бо, як ніхто, умієш ти чекати!

Повернись живимВчора о 5:55 · 
ТЕТЯНА ВЛАСОВА
Сьогодні Бог народжується там,
Де захист – це життя, а не робота.
Де вмить стають героями цитат,
Тримаючи вогні аеропорту.
Де захищає каска і малюнок,
Що привезли від щирої дитини.
«Вертайся швидше!» – пише ця манюня.
Клади в кишеню, помолись – і ти не
Повинен плакати? Звичайно, не повинен,
Якщо у снах ти навіть бачиш сина.
Зроби, щоб потім він не знав про війни –
Ти ж обіцяв, що завжди будеш сильним.
Веди без слів із рідними розмову.
«Під мирним небом добре – там же ви».
Щоранку Бог народжується знову,
Коли ти прокидаєшся живим.
Так довго не закінчується все це.
Втім, ти – я вірю – знаєш добре вже:
Сьогодні Бог живе в твоєму серці –
Тому обов’язково збереже.

Урок для вчителів

28 вересня у Ковалівській ЗОШ І-ІІІ ст. члени Великої учнівської ради провели відкритий святковий  вітальний урок з різними формами навчальної і виховної роботи  для вчителів школи на тему: "Учитель - це та людина, яка може важкі речі робити легкими".  Для педагогів працював спецвипуск програми "Тічер-ТV".  Вітальну промову виголосив міністр освіти Італії Урокено Прогулянт, який перебував в Україні із робочим візитом. В ході уроку було проведено фізкультхвилинку з елементами римування, а також пісенні, музичні номери та художнє читання.

Зі святом, дорогі колеги!

Земля без праці щедро не зародить,

Порожні зерна в колос не підуть.

І сонце гордо тільки там лиш сходить,

Де мудрі вчителі дітей ведуть.

Учителю! Важка твоя робота.

Орати й сіяти, полоти бур’яни.

Та урожай побачити охота –

Яка ж людина піде у світи?

Дитина йде до школи – чисте поле:

Посій що хочеш – виросте усе.

Укинеш зерна злоби – зійдуть болем

І вітер їх далеко рознесе…

Добра зернятка дуже вже дрібненькі,

І сходять довго – треба їх глядіть.

Але якщо зійдуть в малих серденьках,

Не страшно тих дітей у світ пустить.

То хто ж вони,  відважні педагоги,

Що вибрали професію святу?

Вони ступили на важку дорогу,

Вони щодня в майстерності ростуть.

Макети дивні роблять і співають,

І шиють одяг, і печуть торти,

Картини пречудові вишивають

І вміють влучну відповідь знайти,

І жарти сиплять, і частують медом,

Моделі запускають літаків –

Учителю усе уміти треба,

Бо він – творець дитячої душі.

Художник голки, пензля а чи слова,

Професор такту, майстер до сердець.

Освітлює знанням усе довкола.

Учитель – то достойний знань вінець.

2008 р.                                                Леся Сидорович