21 лютого - Міжнародний день

рідної мови

Я сьогодні з вітром розмовляла,

Смакувала розмаїття слів.

Мелодійно вигуки звучали -

Новотвори... Радість відкриттів.

З потічками довго гомоніла...

І лились, як джерело, слова...

Мовою дитинства лебеділа,

Лопотіла крилами весна.

Все життя до чистої криниці

Ми спішим: хоч декілька ковтків...

Скільки б не пили, та не напитись

Рідних, спраглих українських слів.

Ніна Арендар

 Ніжна, барвиста,

Запашна, росяниста.

Тепла, ласкава,

Грайлива, цікава.

Прадавня, співоча,

Щемлива, пророча.

Ясна, жартівлива,

Виразна, важлива.

Незнищена, чиста,

Щедра, барвиста.

Радісна, ясна,

Дотепна, прекрасна.

Доброзичлива, гарна,

Калинова, безхмарна.

Світанкова, правдива...

Моя мова, то диво!

Аліна Войтенко

З Днем рідної мови, друзі! 💙💛

А мова рідна не завжди у вишиванці...

Морозом бита, не завжди цвіла.

Та паростком тяглась до сонця вранці,

Наперекір негодам всім жила.

Стелилась доля тернами-шляхами.

Було всього у неї на віку:

Цензурні сіті, утиски, облави...

Хотіли знищити мелодію дзвінку.

Плекали ніжно щирі українці

Та берегли пелюсточки-слова.

Мов квіти на віконці, доглядали,

Леліяли промінчиком тепла.

Багата, мудра, ніжна, ясночола,

Нарешті вишиванку зодягла.

Чарує кольорами рідне слово

І плине в душі човником добра.

20.02.2021 Ніна Арендар

"Героям слава!" - впишемо у серці...До Дня памяті Героїв Небесної сотні

 МИ ВЖЕ НЕ ТІ!!!

Ми вже не ті. Майдан у кожнім гені.

І кров не рабська плине вже у венах,

Межа терпінь не та, яка учора,

Пора прозрінь зцілила душі хворі.

Ми вже не ті. Облуди більш не стерпим,

Не стерти в грудях стерплих знаку смерті

Героїв, що обпалені вогнями,

Які з колін мільйони нас підня'ли.

Ми вже не ті. Страхи пішли з димами,

Не віддамо, що нам від Бога дане,

Це наша - кров’ю скроплена землиця,

За смерть братів нікому не проститься!

Ми вже не ті. Ми - з лона революцій,

До вчора спав хто - нині всі проснуться,

Бо Гідність наші випростала спини,

Ніхто Дух волелюбний вже не спинить!

Пройшовши крізь вогні - ми стали інші,

Не знищить цей Народ ніхто, не знищить!

Заради пам’яті про тих, хто вчора згинув -

Зростім в Людину!

Наталія Крісман

ДОСІ ВИДНО ЇХ ЛИЦЯ... ДОСІ ХОДЯТЬ УБИВЦІ...(Пам'яті Героїв Небесної Сотні)

Інститутська, столиця...

Досі видно їх лиця,

Досі чутно їх голос,

Що відлунює болем...

Чом забули урок цей?

Ми ж були за пів-кроку

До жаданої волі!

Кволі, надто ще кволі...

В їхнім голосі - докір

Нам, що чо'ла схилили,

Бо у кріслах високих

Ті, хто наші могили

Оскверняють щомиті

У лукавстві та зрадах...

Час, народе, прозріти,

Хоч дітей своїх ради!

Досі будять сумління

Нам з небесної висі,

Ми вслухатись повинні

У їх душі пречисті -

Щоб розвіяти морок,

Щоб здолати всю скверну...

Час відплати вже скоро,

Йде пора неповернень!

Досі видно їх лиця,

Що так прагнули волі...

Досі ходять убивці -

Пишуть нам свої ролі -

Кому вмерти чи жити?

Кому "дати Героя",

Кому їсти до си'та,

Кому в голоді стро'єм,

Кому "грузом двохсотим",

Кому теплі Канари,

Кому кия за спротив,

Кому все і безкарно,

Кому статки до неба,

Кому скніти у злиднях...

Вони вмерли за тебе... їм все чути і видно!...

Наталія Крісман

НІЯК НЕ ВІДБОЛИТЬ... НАЙБІЛЬША З РАН - НАШ ЗРАДЖЕНИЙ МАЙДАН... ️️

Не відболить, ніяк не відболить

Найбільша з ран - розстріляний Майдан...

Скажіть, чому нам Воля - мов полин

І ми не йдем по втоптаних слідах

Героїв тих, хто мерли ради нас

І на вівтар святу пролили кров?

Чом на Героя кожного - труна

Чекає знов, а підленьке нутро

У тих, хто зве себе "поводирі",

Самі ж плекають зради в стінах рад

І з люду крівцю п'ють, як упирі,

А в час війни влаштовують парад

Своїх безсиль...

Благати власних "слуг",

Яким у руки вклали булаву?

Насититись не можуть. Цар оглух...

Ну як ще довго бути на плаву

Їх кораблю, де тісно від щурів,

Де унітази сяють, як скарби,

Де капітан з багатства геть здурів

І записав народ увесь в раби?...

До воль не доросли? - так доростем,

Героям віддамо належну дань,

І маками заквітне мертвий степ...

Позбудьмося непроханих гостей -

Воскресне з тліну зраджений Майдан!!!

Майдан найперше - це місце в душі кожного українця, де він, наодинці з власним сумлінням, виборює свою Україну - чесну, справедливу, сильну та вільну від усілякої скверни. На жаль, майдани наших душ донині рясно скроплюються нашою кровію. Кількість Героїв Небесних Сотень, які вкладають свої життя на вівтар нашої, віками вистражданої Волі, нині не злічити. Та тільки від нас залежить доля нашої Вітчизни, майбутнє наших дітей. Пам'ятаймо про це! Не зрадьмо наших Героїв!!!

(2015р., Крісман Наталія)