Духовні скарби

Я в молитві сягаю до неба,
У молитві до Бога лечу,
Без молитви життя, то загибель,
Я молитву несу мов свічу.
Молитвами дітей пеленаю,
Оберегі їм молитва моя,
Молитвами батьків обіймаю,
Щогодини,щоночі, щодня.
Прикладаю молитви до рани,
І зціляється тіло й душа,
Пропадає гріховна омана,
У молитвах є сила свята.
Витираю молитвами сльози,
В поміч друзям з молитвою йду,
І пройду крізь невдачі і грози,
Бо молитву у серці несу.
Україну молитвами вкрию,
Від біди,від війни і негод,
Кожне серце молитвою вмию,
І між нами оселиться Бог.
© Copyright: Мария Круль,
Ivanna Ososkalo до Матері в молитві
Пречиста Діво Маріє! Зі світанком цього дня вдаюся під Твій Покров і як добра дитина, благаю Тебе: Матінко моя Небесна, заопікуйся мною!
У Твої руки віддаю душу мою і тіло, - все моє життя. А Ти, добра Небесна Мати, будь найкращою Ненькою та Заступницею!
Охороняй мене завжди сильним Твоїм Покровом у всіх небезпеках для душі і тіла.
Заступайся за мене у Твого Сина та Своїми молитвами зменшуй Його Святий Гнів з приводу моїх гріхів! Бо я добре знаю, що Ти, Царице Неба, завжди успішно допомагаєш усім тим, хто з довірою віддається під Твоє заступництво.
І твердо вірю, що під Твоєю Святою Опікою легше зможу уникати всіх небезпек для душі і тіла, та виконувати Божу Волю, а після смерти осягнути вічне щастя на Небі.
Амінь

Молитва - це пісня, молитва - це сльози,
Це чиста і свіжа роса на зорі.
Молитва — тепло в найлютіші морози,
В розбурханім морі міцні якори.
Молитва — це сила в безсиллі людському.
Молитва — зітхання моє в низині,
Це мед стільниковий в стражданні гіркому,
Підкріплення тіла і духу в мені.
Молитва — непізнана ще таємниця,
Молитва — секрет не підвладний серцям,
Це повна дарами духовна криниця,
Молитва — це благо, дароване нам.
Молитва — це двері, зачинені щільно,
Розмова з Ісусом один на один,
Коли я до Нього звертаюся вільно,
Коли піднімаюсь з низин до вершин.
Молитва — це битва, зусилля і воля,
Молитва — добром застереження зла
І радість велика, і щедрая доля.
Амінь, алілуя, осанна, хвала!



Оксана Баб'як до 
Лежить Ісус у квітах, в позолоті.
А ми навколішках у смутку, у скорботі
Ідем у розпачі, в сльозах, в покорі,
Старі й малі, ідем здорові й хворі.
Цілуєм, Господи, Твої болючі рани.
Поклін низький - це знак любові й шани.
Поцілувати плащаницю - нам за щастя,
Бо поцілунок цей - Святе Причастя.
Божественний Спасителю, прости,
Помилуй і навчи свій хрест нести.



Світлина від Інни Романової.


Покрова

Що розказував нам батько, не забудь до скону, Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону. Сарацини підступили під мури Царграда, Хоч відважно бились греки – не дали їм ради. І коли вже воювали за рубіж останній, На всеношній святий Андрій, а з ним Єпіфаній (його учень) раптом бачать прямо перед ними У повітрі Матір Божу з багатьма святими. І коли вже сил у греків зовсім не ставало, Розпростерла Мати Божа біле покривало, Омофор свій, над їх станом, благаючи стиха Про спасіння того граду від біди та лиха. Підбадьорені святими словами молитви, Вийшли греки з небезпеки, не програли битви. Й нам в родині Мати Божа додавала сили. Богоматері ікону ми дуже любили. Ще й тепер прохаєм часто, зустрівшися з горем: Покрий же нас, Божа Мати, своїм омофором. Серед нашого народу Надія не згине, Поки молишся за грішних, Свята Берегине.




Щоденна посвята Матері Божій

Пресвята, всемилостива, всеблагая Мати Божа і Мати наша! Преблагословенна Діво Маріє! Вірую і визнаю, що Ти, Пречудесна Матінко Небесна, – заступниця всіх сиріт, забутих, переслідуваних і всього роду людського. Тому покладаю на Тебе всю мою надію. Поможи мені грішному.
Справді-бо, хто може мені помогти? Хто може оборонити мене в теперішньому і майбутньому житті, як не Ти, всеблагая Мати? Ось тому й віддаю Тобі всі мої справи, жертвую Тобі, наймилосердніша Мати, всі мої терпіння, прикрощі, болі, смутки, злидні й хворощі. Занеси їх до престолу Твого Божественного Сина і випроси прощення всіх моїх гріхів та провин. Усі мої думки, почування, пориви душевні, наміри, постанови й намагання віддаю у Твої пресвяті руки.
Заради безмежної Твоєї любови я прощаю всім моїм ворогам і віднині буду по-християнському любити всіх моїх ближніх. Заради імени Твого пресвятого, Пречиста Діво, я гиджуся всіма своїми гріхами. Щиро обіцяю Тобі вже ніколи більше не гнівити Тебе і Твого Божого Сина.

В руки Твої, вселаскава Мати, віддаю себе самого, всю мою родину, весь мій народ, усіх моїх друзів і ворогів, – цілий світ. Усім нам яви велике Твоє милосердя. Дай мені грішному ласку, щоб я не згинув наглою і негідною людини смертю. Пригорни мене в годину смерти до Свого материнського серця та заведи до Небесного Царства, щоб там я прославляв Твою безконечну доброту і милосердя, Небесна Царице, на всі віки. Амінь.



Я дякую Тобі, мій милий Боже, що дав і дати Ти не зміг...
За доленьку ні з ким не схожу, за щастя пройдених доріг...
Я дякую Тобі за віру, що я не втратила людей,
і за любов, і за надію, за кожну мить, за кожен день...
За те, що був завжди зі мною, за те, що вів Ти по життю
своєю Божою рукою і впасти в бруд не дав мені.
Я дякую Тобі за сонце, за дощ холодний, за вітри,
за промені в моїм віконці, за радість і мої жалі.
За те, що я не надломилась, за те, що вірила Тобі,
за те, що я Тобі молилась і Ти не відмовляв мені.
За щастя й радість материнства, за друзів, рідних, за людей,
за юність і моє дитинство, і за батьків, і за дітей...
Тобі сьогодні я молюся, що маю дім, що є сім'я.
За те, що плачу і сміюся і в світі не згубилась я.
В житті Ти дав мені немало... Та чим віддячити Тобі
за щастя те, що я дістала, за все, що Ти послав мені?
Тобі сьогодні я молюся і припадаю до землі...
І обіцяю - як зігнуся, то лиш в поклоні я ТОБІ!!!
Галина Балан

Хліб наш насущний, будь в нас довіку В кожній родині, на кожнім столі. В трудну годину і в радість велику, Сійся, родися на рідній землі. Символ життя і достатку, й любові, В праці здобутий приходиш у дім. На вишиванім лежиш рушникові І перевагу ти маєш над всім. Хлібом насущним гостей зустрічаєм, На рушникові рясному несем. Все найдорожче, що в серденьку маєм, Радісно друзям своїм віддаєм. Ми, українці, душею багаті, Працею славен народ наш завжди. Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті І не було в нас ніколи біди. А рушники, обереги народні, Давня святиня народу мого. То ж возвеличимо хліб наш сьогодні І не цураймося роду свого. Надія КРАСОТКІНА

Матінко Божа, неба Царице. Пренепорочна Діво свята! Ти появилась у Зарваниці, Щоб привернути світ до Христа. Образ пречудний з неба зіслала. Руку свою Ти всім простягла. Шлях до Спасителя людству вказала, Власну могутність Ти довела. Ти появилась біля джерельця, Адже Ти знала: прийдуть сюди Зболені тілом, зранені серцем Біль свій топити в краплі води. Прийдуть до Тебе, Діво Маріє, Ясна зірнице, Мати Христа, Щоб взяти в серце промінь надії І пронести його крізь життя. Прийдуть вклонитись за всі ті блага, Що Ти зсиляєш людям з небес. І возвеличать, в пісні прославлять Пренепорочна Мати, Тебе.
Уляна Косован


Сегодня Бог проснулся утром рано...

Сегодня Бог проснулся утром рано… Он жалобы и просьбы почитал… И людям из кувшина без обмана Желаемое в сердце наливал… Но не у всех открыто было сердце И место есть для Чуда не у всех. То завистью, враждой подпёрта дверца… То жадность не даёт налить успех… А у кого-то до краёв разлита Печаль и безысходность, вот беда. И Бог жалел, что сердце это скрыто… Любви хотел налить, да вот куда? И Бог грустил, что люди не умеют Сердца и души чистить от обид… Они с годами в сердце каменеют И сердце превращается в гранит… Но Бог ходил, смотрел и улыбался, Когда сердца влюблённые встречал. Он брал кувшин и от души старался, Им счастье в сердце бережно вливал… А люди постепенно расплескали Подаренную Богом благодать И всех вокруг в утрате обвиняли, Забыв в самих себе вину искать… Ведь если б мы могли прощать и верить, Любить, благодарить и отпускать, То Бог бы мог не каплей счастье мерить, Кувшин волшебный мог бы весь отдать… Сегодня Бог проснулся на рассвете. Огромный ящик с просьбами у ног… А рядом лишь один без просьб конвертик: «Благодарю за всё тебя, мой Бог…»

Немає коментарів:

Дописати коментар