Післясмак: День Гідності та Свободи

ВДИХАЙМО СВОБОДУ В ЛЕГЕНІ!...

Держава, що з'їхала з глузду,

По колу болотами грузне,

Латає іржаві кайдани,

Сплюндровує власні Майдани,

Вдягає корони нікчемам,

Вручає дипломи невченим,

Виношує зради химерні,

Вчиняє загарбникам двері,

Вступає з чорто'м в перемир'я,

Ламає хребти непокірним,

Вмиває лапища у крові,

Краде імена у героїв,

Свободу у зародку душить,

Вливає отруту у душі,

Глуха, бо не чує, як плачуть,

Наосліп веде, бо незряча,

Упевнено йде у безодню...

А нарід, скажу я вам, друзі,

Не хоче "двохсотим" йти грузом,

Бродити наосліп по кругу

В державі, що з'їхала з глузду!

Зализує рани зболілі,

Майдани виношує світлі,

Виплескує рабство із генів,

Вдихає свободу в легені,

Плекає новітніх героїв,

Що кличуть "За Неньку - до зброї!!!".

(Наталія Крісман, 2015р.)

ЧИ НАМАРНЕ ВСІ СОТНІ НЕБЕСНІ???

Кривавим туманом просякнуто землю,

Вростають омани у душі зчерствілі,

Ми йдем навмання крізь затруєну темінь,

Віками затьмарень, в чийомусь прицілі.

Зростемо колись у Народ чи намарне

Всі Сотні Небесні полинули в вічність?

Потомлені в війнах, погрузлі у чварах -

Як завтра поглянем нащадкам у вічі?

У сні летаргічнім - затлумлена воля,

Її вколисали за "гречку і сало",

Для справжніх Майданів ще дух надто кволий.

Ми хочем до світла? - З колін хоч би встали.

Скалічені душі з невільницьким геном

Коритися звикли "месіям" облудним.

Якби ж хто придумав такого рентгена,

Що висвітлить те, хто що носить у грудях...

Неси в собі силу і світло, мій Сину,

Щоб стати господарем тут, а не гостем!

Під камінь лежачий водиця не плине.

Покликані прийдуть!

Вже чутно їх поступ...

 СЛОВО  ПРО МОВУ

Заплету у віночок слова,

Веселкові, духмяні, барвисті, -

Зацвіте рідна мова моя,

У полях заколоситься пісня.

Нанижу намистинки-слова,

Подарую черленій калині -

Оживе рідна мова моя

На обійсті у кожній родині.

Я посію зернята-слова

У дитячих сердечках і душах.

Мова здатна творити дива,

Відкривати для себе їх мушу.

Пригорну я до серця слова,

Що бабуся іще вишивала.

Ласку, ніжність і щиру любов

У слів'ятка з надією вклала.

Я залишу у спадок слова,

Що у серці плекаю лелійно,

Щоб довічно жила і цвіла

Рідна мова, дзвінка й мелодійна.

Ніна Арендар

- Ви так чарівно мовите вкраїнською... -

Сказав юнак, сам родом зі земель,

Де Арарат розчісував гребінкою

Азійських хмар небесну карамель.

- Зачудувався... Начебто співаєте

Давно в дитинстві співані пісні,

Немов луна рахманно й ніжно гаєм йде

Й падуть додолу пута затісні...

Промовив щиро, наче в спеки дотику

Отих пісень напився з джерела -

Чужих світів патетика і оптика

Дощем по шибках за межу пливла...

09.11.2019р.

#ГалинаСливка

Про нашу мову, хто лиш не писав,

Про мову "українську - калинОву,"

Про мову - "чисту, наче небеса"...

Тепер ось я, пишу про неї знову.

Хтось чує в ній, гірських потоків шум,

Хтось - пісню солов'їну на світанку...

А хтось, цю мову ...підніма на глум

І закликає в нашу землю танки!

Комусь вчувається в мелодиці її,

Як жайвір в небі зустрічає сонце...

А там, на сході, знову йдуть бої

І моляться матусі при віконці...

Як можна народитися й зрости,

Піти в життя від отчого порога

І не любити, Господи прости -

ЗЕМЛІ і МОВИ, що данА нам Богом!

І біль, і сум, і сором ...як же так?

Згадайте, як вкраїнців катували...

Як розбігались люди по світах,

Щоб тільки мова наша існувала!

Колись московський цар забороняв...

Тепер свої недоноски "царята" -

Забули, дід на "мові" розмовляв,

Чи - "язиком" сусіда-супостата!

Спитати б наших всі отих заброд,

Що тему цю тривожать знову й знову:

Чи збережеться - виживе народ,

Якщо забрати в нього ЗЕМЛЮ, й МОВУ?!

Еміль Дубров.09.11.2020р.