святкова перерва

Оригінальною вітальною програмою"Святкова перерва" привітала Велика Учнівська Рада школи своїх наставників. До привітань приєдналися і випускники.

Святкова імпреза з нагоди професійного свята

 http://oblosvita.te.ua/news/1368-vchyteliu-pered-tvoim-im-iam-skhyliaius-ia-2

ЗНАЙ НАШИХ!

Україна завершила Паралімпіаду в Ріо  з  тріумфальним результатом. У скарбничці збірної України 117 медалей: 41 золота, 37 срібних та 39 бронзових. Як і раніше, найбільше медалей у Китаю - 237. Другі за кількістю нагород у Ріо британці - 147. 

Олександр Усик виграв чемпіонський пояс WBO!

З Україною в серці

Впродовж тижня юні художники з числа учнів 1-4 класів долучаються до шкільної виставки малюнків "З Україною в серці". А під час перерв школярі 1-7 класів беруть участь у музичних розвагах - розучують сучасні хіти на патріотичну тему.

Мій дім - це моя Україна!

Протягом вересня у школі проходить місячник національно-патріотичного
виховання "Мій дім - це моя Україна!"

Учасники АТО Олексій Савченко та Михайло Гайновський - почесні гості на святі Першого дзвоника.

Воїни небесної роти

Обпечені війною: кременецьке село  Білокриниця зустріло найбільше трун із зони АТО

    

Загинув, обороняючи Донецький аеропорт

20 січня 2015 року в Донецькому аеропорту загинув  перший Герой – «кіборг» В’ячеслав Мельник (позивний «Анчоус»). 

Після втрати синочка батько В’ячеслава, Олександр Петрович, з 10 лютого 2016 року перебуває в зоні АТО у складі 5 батальйону Української добровольчої армії. А мама Героя, Ірина Петрівна, з квітня 2015 року почала займатися волонтерством. Спочатку була у волонтерській організації «Джура», після розпаду якої у серпні 2015 року разом з колегами-волонтерами з «Джури » – отцем Андрієм Любунем та Юлією Савчук створила  благодійний фонд «Наша надія – Кременець». До речі, мама загиблого «кіборга»  за волонтерську діяльність нагороджена Патріархом Київським і всієї Руси Філаретом медаллю «За жертовність і любов до України» (18 травня 2016 року).

Натомість В’ячеслав Мельник був нагороджений (посмертно) такими відзнаками: орденом «За мужність» III ступеня, нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту», медаллю «122 окремий аеромобільний батальйон 81 бригада», медаллю  «За жертовність і любов до України», медаллю «За службу Україні».

Також Мельник включений до списку «Народний Герой України».

Останній репортаж військового журналіста

Березень 2015 року…  Загинув журналіст ТРК Міноборони України “Бриз” Дмитро Лабуткін.  Такі люди назавжди змінили історію України. Жаль тільки, що історія нашої країни написана червоним…

Дмитро Лабуткін нагороджений (посмертно) такими відзнаками: орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), відзнакою “За військову доблесть” (посмертно). Включений до списку  «Народний Герой України».

Війна не пожаліла військового комісара

А зовсім недавно, 11 червня 2016 року близько  01.00 год., виконуючи бойове завдання у складі свого підрозділу, загинув старший офіцер відділення комплектування Кременецького об’єднаного міського військового комісаріату, майор Борис Макаревич, який 29.04.2016 року був призначений на посаду командира мінометної батареї військової частини польова пошта 2950 ОК «Захід» та відправлений у зону АТО. Загинув при виконанні завдання в результаті підриву штатного автомобіля на протитанковій міні. 

Українців не можна поставити на коліна

У новинах та із засобів масової інформації кожного дня ми чуємо про загиблих наших захисників.  Для нас ці хлопці, чоловіки є Героями, які вже не перший рік воюють на сході нашої країни, захищаючи її територіальну цілісність, відстоюючи свободу вибору і слова. Так, саме свободу вибору і слова, адже ворог вирішив, що у нас можна відібрати державність, територію, мову, нашу свободу, але одного він не врахував: нас не можна поставити на коліна, зламати нашу гідність, стерти нашу історію, яка роками була і є просякнута кров’ю молодих людей, у яких ще все життя було попереду, але вони вибрали інший шлях. Ці молоді люди гідні називатися Героями, патріотами, справжніми українцями. І герої не тільки ті люди, які зараз воюють на сході нашої країни, а й ті, хто допомагає морально, фінансово. Героями є волонтери, на яких і тримається наша армія, але найсильнішими людьми, окрім наших захисників, є ще і їхні матері. Є матері,  які ще можуть пригорнути свого синочка, сказати йому, як сильно його люблять, а не ридати над труною сина і навіть не мати можливості востаннє його пригорнути, тому що ворожий снаряд чи міна, розриваючи тіло сина, назавжди розірвали душу його матері.

Герої не вмирають! Вони завжди живуть у наших серцях! Мені дуже хочеться, щоб стежки до їхніх могил ніколи не заростали, а на могилі щоб завжди були квіти… Ці хлопці зробили нам найбільший дарунок з усіх можливих, вони, захищаючи наше життя, віддали своє. Ми ніколи про вас не забудемо!

Я не знаю, скільки, ще сліз має бути пролито згорьованими матерями, скільки ще автомобілів з надписом «Вантаж 200» має приїхати до домівок, скільки ще скалічених життів має бути, щоб усі зрозуміли, що ми не хочемо війни, болю, розлуки і смерті. Ми хочемо, щоб хлопці закохувались, виховували дітей, гуляли з ними в парках і скверах, а не бігли по мінному полі і підривалися на ворожих снарядах. Ми хочемо, щоб діти росли і навчалися в школі, а не сиділи у льохах зі шматком хліба в руці, ми хочемо, щоб сини України не гинули, а поверталися живими додому…

 Статтю Валентини Процик можна у рубриці "Герої не вмирають!"

Хто бере - наповнює долоні. Хто віддає - наповнює душу.

Українському військовому, бійцю батальйону «Айдар», якому терористи відрубали руку за татуювання у вигляді українського герба, лікарі з Канади встановили протез, на якому так само «набитий» тризуб.

Про це повідомила телеведуча Соломія Вітвіцька.

Василь Пелиш, 20 річний боєць «Айдару», мешкає у Старому Самборі на Львівщині. Хлопець повернувся з полону бойовиків без правої руки: терористи відрубали хлопцеві руку за татуювання у вигляді українського герба. Протезисти вирішили зробити Василю сюрприз і на плечі протезу теж набили Тризуб, — написала телеведуча

Вона зазначила, що воїн із ще 4 своїми побратимами став учасником проекту «Підтримка протезування в Україні». Загальна вартість проекту, організаторами якого є Євромайдан Канада, Конгрес українців Канади відділу Торонто та Канадсько-Українська Фундація, складає 220 тисяч канадських доларів. Втім, цю суму вдалося знизити до 55 тисяч за рахунок підтримки виробників комплектуючих для протезів.

Протезисти з Канади та США приїхали як волонтери до Києва і два тижні важко працювали та ділилися досвідом з українськими колегами. І ми маємо результат, від якого навертаються сльози на очі, а щастя не описати словами. Усіх лікарів та волонтерів поіменно перерахувати не зможу, але кожному, хто долучився величезне дякую, — додала Соломія Вітвіцька.

Мені дуже приємно відзначити, що учні та вчителі нашої школи, окремі жителі села Ковалівки теж вклали маленьку  лепту до великої благодійної справи. Протягом вересня-жовтня 2014 року в школі було проведено еколого-благодійну акцію по збору макулатури. Кошти, виручені від продажу вілпрацьованого паперу, у сумі 1200 гривень були перечислені на благодійний рахунок матері відважного Героя.

Серпнева освітянська конференція

З новим 2016-2017 навчальним роком! З 40-річчям, рідна школо!

В колосках, снігу і жовтім листі,

У квітках і вранішній росі

Закохалась молодість в дитинство,

Заховалась в травах і весні.

Ти мене відкритими дверима

Запросила в храм добра і знань,

Рідна  школо, лагідна і мила,

Моя радість і моя печаль.

Стала ти для мене мов колиска.

Строга, чемна, радісна, шумна.

В тобі завжди дихає дитинство

Кожен вчитель – син твій і дочка.

Внуки – учні, соняха зернинки,

Пробіжать за парти в ранній час.

В твоїх вікнах зайчики – сніжинки

Ніжним світлом зігрівають нас…