Українська хартія вільної людини
- Головна сторінка
- Про себе
- Уроки мужності
- Герої не вмирають!
- Для батьків
- Досягнення моїх вихованців
- Народознавчо-пошукова робота
- Фоторепортажі
- ВІДЕОСЮЖЕТИ
- На вістрі слова
- Афоризми
- Конкурси
- знай наших!
- Мої публікації
- Авторські сценарії
- Духовні скарби
- Портфоліо
- Класний керівник року 2015"
- Сторінка класного керівника
- Українська хартія вільної людини
- Дослідницька робота
середа, 21 лютого 2018 р.
НЕБЕСНА СОТНЯ ВОЇНІВ МАЙДАНУ
20 лютого у Ковалівській ЗОШ І-ІІІ ступенів було проведено Урок мужності "Небесна Сотня воїнів Майдану", який підготували класний керівник Слюсарчин С.В. та педагог-організатор Фецич С.В. з учнями 10 класу. В ході уроку пролунали музичні композиції "Нас весна не там зустріла", "Плакала калина","Маки червоні", "Пливе кача", "Я не втомився", учні читали поезії-присвяти пам'яті Героїв Небесної Сотні. Присутні вшанували всіх полеглих патріотів хвилиною мовчання.
вівторок, 20 лютого 2018 р.
Війнуло болем з газетних шпальт-
Згадаєм всіх, хто тоді поліг!
Ті хлопці падали на асфальт,
Вмивався кров'ю лютневий сніг.
Пішли на битву з вчорашнім днем,
Бо не сприймали гадючну фальш.
Вони, як зорі, горять вогнем,
Їх подвиг- біль і неспокій наш.
Так, гріє душу комусь безвіз,
Та в себе жити все важче й важче…
Свічок скорботних стікає віск,
Жирують- гірші, вмирають- кращі…
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!
Не плачте, мамо. Так хотілось жити.
Росою мити руки на світанку.
Ще не навчився з дідом сіять жито,
не одягнув новеньку вишиванку...
- Прости, Наташенька. Рости достойно сына.
Отец поймет, и пусть не плачет мать.
Мне дороги и вы, и Украина.
Не смог я между вами выбирать...
Отец поймет, и пусть не плачет мать.
Мне дороги и вы, и Украина.
Не смог я между вами выбирать...
Вони ідуть, на небо, рівним строєм.
Ще зовсім юні. І літами биті.
Відлунням болю чується "Герої"!
І губиться в задимленній блакиті.
Ще зовсім юні. І літами биті.
Відлунням болю чується "Герої"!
І губиться в задимленній блакиті.
Сам Бог відкрив для них ворота раю,
і янголи в скорботі нахилились.
Туди рабів ніколи не пускають,
а ви життям за волю розплатились...
і янголи в скорботі нахилились.
Туди рабів ніколи не пускають,
а ви життям за волю розплатились...
Не плачте, мамо, я тут не один.
Із Львова вчитель, з Самбора аж двоє.
Ще тітки Василини старший син,
вона й не знає, що він став героєм...
Із Львова вчитель, з Самбора аж двоє.
Ще тітки Василини старший син,
вона й не знає, що він став героєм...
Лишень погляньте, в небеса щоночі,
нові зірки, яскраво засвітились.
А може, дивляться героїв наших очі,
і просять, щоби ми за них молились.
нові зірки, яскраво засвітились.
А може, дивляться героїв наших очі,
і просять, щоби ми за них молились.
Щоб струни пам*яті не вкрилися снігами,
про тих, хто не зігнув в бою коліна.
Почуйте серцем:
- Ви не плачте, мамо.
Вмираю, щоб не вмерла Україна!
про тих, хто не зігнув в бою коліна.
Почуйте серцем:
- Ви не плачте, мамо.
Вмираю, щоб не вмерла Україна!
Соломія Українець
Він тихо говорив й палив багато, І смуток в погляді, у зморшках все чоло. Розповідав, як загубив він брата, А іх у нього триста душ було. Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали… Хто був поранений, добили, мов шмаття, Була домовленність, “зелений” їм давали, А потім кров’ю вмилась матінка-земля. Так сталося, що він живим зостався, Хоч уцілів, але потрапив у полон, Огидно ворог у лице йому сміявся, Що підло, низько, розстріляли батальон. Рубцем на серці рана гоїтись не буде, Вона кривавитиме довго, все життя, Він Іловайськ та побратимів не забуде, Вони ніколи не підуть у небуття… Ми також мусимо героїв пам’ятати, Бо то рубець на тілі нашої землі, Бо наші воїни пішли нас захищати, Та найцініше віддали — життя свої.
Владислав Стасюк
Він тихо говорив й палив багато, І смуток в погляді, у зморшках все чоло. Розповідав, як загубив він брата, А іх у нього триста душ було. Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали… Хто був поранений, добили, мов шмаття, Була домовленність, “зелений” їм давали, А потім кров’ю вмилась матінка-земля. Так сталося, що він живим зостався, Хоч уцілів, але потрапив у полон, Огидно ворог у лице йому сміявся, Що підло, низько, розстріляли батальон. Рубцем на серці рана гоїтись не буде, Вона кривавитиме довго, все життя, Він Іловайськ та побратимів не забуде, Вони ніколи не підуть у небуття… Ми також мусимо героїв пам’ятати, Бо то рубець на тілі нашої землі, Бо наші воїни пішли нас захищати, Та найцініше віддали — життя свої.
Владислав Стасюк
четвер, 15 лютого 2018 р.
Журнал «На Урок»
Редакція
Школа
Матеріали для проведення шкільних заходів до Дня Героїв Небесної Сотні з бібліотеки сайту «На Урок»
Читати: 5 хвилини
Авторські розробки до дня вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні.
20 лютого – особлива дата, День Героїв Небесної Сотні. В цей день у всій українських школах будуть проведені заходи, присвячені пам’яті загиблих у ті трагічні дні 2014 року. Говорити на цю тему складно, особливо зі школярами, проте необхідно. Тому ми підібрали для вас декілька сценаріїв та презентацій, які ви можете використати під час підготовки до виховних годин чи позакласних заходів до дня вшанування пам’яті Небесної Сотні. Всі представлені матеріали були додані до Бібліотеки сайту «На Урок» вашими колегами.
Тема: Гідності хай промінь не згасає!
Автор: Фецич Світлана Вікторівна
Про матеріал: Сценарій «Уроку мужності» з використанням сучасних поезій, пісень, відеосюжетів, приурочених до 4-ї річниці пам'яті Героїв Небесної Сотні. Підходить для організації виховного заходу для учнів старшої та середньої школи. Головна мета – вшанування пам’яті загиблих та виховання патріотичних почуттів.
Автор: Фецич Світлана Вікторівна
Про матеріал: Сценарій «Уроку мужності» з використанням сучасних поезій, пісень, відеосюжетів, приурочених до 4-ї річниці пам'яті Героїв Небесної Сотні. Підходить для організації виховного заходу для учнів старшої та середньої школи. Головна мета – вшанування пам’яті загиблих та виховання патріотичних почуттів.
понеділок, 12 лютого 2018 р.
Zina Smyk до Українська поезія
Скільки пройдено й скільки ще треба до правди іти...
Україно...Шевченкова,Лесина
Пісне... Франкова...
І червона калина і жовто-блакитний наш стяг.
Б'є святим джерелом наша рідна
І лагідна мова...
І майбутнє твоє у дитячих очах і вустах...
Україно...Не легко вже вкотре тобі підійматись...
Та дорога до істини завжди
Була не легка...
Україна ніколи не вміла коритись й здаватись.
І завжди в своїм серці свободу і правду несла...
Скільки пройдено й скільки ще треба до правди іти...
Україно...Шевченкова,Лесина
Пісне... Франкова...
І червона калина і жовто-блакитний наш стяг.
Б'є святим джерелом наша рідна
І лагідна мова...
І майбутнє твоє у дитячих очах і вустах...
Україно...Не легко вже вкотре тобі підійматись...
Та дорога до істини завжди
Була не легка...
Україна ніколи не вміла коритись й здаватись.
І завжди в своїм серці свободу і правду несла...
8 лютого у 5 класі було проведено годину класного керівника на тему: "6 лютого - День безпечного Інтернету". Учні мали змогу переглянути тематичну презентацію, взяти участь у її обговоренні, а також виконали декілька інтерактивних вправ.
На заняття були запрошені практичний психолог Білик М.І. та вчитель інформатики Барновська М.М.
На заняття були запрошені практичний психолог Білик М.І. та вчитель інформатики Барновська М.М.
неділя, 4 лютого 2018 р.
Зустріч через роки
Випускники 2013 року
Випускники 2008 року
Випускники 2003 року
Випускники 1993 року
Випускники 2008 року
Випускники 2003 року
Випускники 1993 року
Моїм вчителям...
Пролітають роки, довго тягнуться миті...
Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
Забувається зле, марнослав’я минає,
Залишається те, що серця зігріває.
Непомітно зерно засівається в душі –
Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
І отак – без кінця, і отак – день за днем
Йдуть за плугом вони віковічних проблем.
Бур’яном пророста безтурботність дитяча,
Збайдужілість черства і наївність ледача,
Та надія свята вчителів не зникає –
Життєдайне зерно у ріллю западає.
І хоча промине і не рік, і не два –
У посивілі скроні заб’ються слова:
Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,
Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.
Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно –
Для подяки час Є, для подяки не пізно.
Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
За зернину в душі, за проросле насіння.
МИ ДЯКУЄМ ВАМ...
І благаємо щиро: уміння навчити
Передайте нащадкам, щоб уміли любити!
2006
Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
Забувається зле, марнослав’я минає,
Залишається те, що серця зігріває.
Непомітно зерно засівається в душі –
Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
І отак – без кінця, і отак – день за днем
Йдуть за плугом вони віковічних проблем.
Бур’яном пророста безтурботність дитяча,
Збайдужілість черства і наївність ледача,
Та надія свята вчителів не зникає –
Життєдайне зерно у ріллю западає.
І хоча промине і не рік, і не два –
У посивілі скроні заб’ються слова:
Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,
Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.
Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно –
Для подяки час Є, для подяки не пізно.
Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
За зернину в душі, за проросле насіння.
МИ ДЯКУЄМ ВАМ...
І благаємо щиро: уміння навчити
Передайте нащадкам, щоб уміли любити!
2006
Підписатися на:
Дописи (Atom)