Уроки мужності

"Бій продовжується" — написав на своїй фейсбук-сторінці Сергій Калитюк. Він український десантник, який у червні 2014 року отримав 4 снайперські кулі у спину.

Це не просто слова: після поранення Сергій пересувається на візку, а поки що у нас це, дійсно, вимагає неабиякої вправності. Та ви ніколи не почуєте від хлопця скарг чи чогось подібного. Він воїн, бій якого триває!

Надзвичайно скромний і простий, але твердий та дуже справжній. Він тренується ледь не з перших місяців після поранення і щиро сміється зі "своїми".

Так, із посмішкою і багаторічною працею, він увійшов до цьогорічної збірної

Invictus Games: Team Ukraine

і готується представити Україну на міжнародній арені як сильну країну. І я упевнена, що у нього це вийде!

Бо він із тих, хто не звик опускати руки, скиглити чи звинувачувати світ навколо. Сергій із тих, хто боротиметься до кінця, шукатиме можливості навіть там, де їх, здається, немає, та віритиме у себе навіть тоді, коли у нього не віритиме ніхто. Дуже хочу, щоб останнього не сталося ніколи. І аби Сергій, як і кожен ветеран, знав, що за нього стоїть уся країна, вірить і зробить усе, щоб підтримати

Любов Савчук

21 листопада · 

З Україною в серці. Ми сильні!!!

Майдан диве у пісні, у вірші,
У наших душах й посивілих скронях.
Він дав надію всім: тобі й мені,
Відбився болем і скалічив долі.

І відлік часу мов спинився, згас,
Розчаруванням вилився в століття
І нас врятую, певно, дійсно Спас,
Бо люди де такі беруться, звідки,

Щоб людські долі спопелить усі.
Усі-усі, з малого до старого.
І доки будем жити у брехні,
Як ті сліпці, шукать путі-дороги?

Тож дай нам, Боже, злагоди усім,
Щоб мир навчились шанувати й спокій,
Щоб українцями були в душі,
А не ходили в вишиванках поспіль.

Щоб те зерно Майдану проросло
Й вродився щедро повним зерном колос,
Щоб нам завжди наукою було,
Що не заглушать нам наш гордий голос.

На всю планету крикнем:«Ми — живі!
І НАС НІХТО НІКОЛИ НЕ ЗДОЛАЄ.
ЩЕ З ПРАДІДІВ МИ МАЄМ У ДУШІ
ТЕ, ЩО ЖИВЕ Й НІКОЛИ НЕ ВМИРАЄ!

СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!

Нас убивають поодинці, смерть виглядає випадкова.
Лише за те, що українці, що свої звичаї і мова.
Загинув Білозір у Львові, і не здригнулась Україна.
Співав пісні на рідній мові, у тім була його провина.

Звідки взялися оці пси, ці кровожерливі шакали?
Здавалося, пройшли часи, коли за слово убивали.
Згадай-но, як у них рука, піднялась на страшне безумство,
Повішали Івасюка і видали за самогубство.

Згас Симоненко, як свіча, бо на заваді було слово.
Вмер від побоїв палача, побили ніби випадково.
Загинув Стус у таборах, за Україну, її долю.
Кати тремтіли, мали страх, та не зламали його волю!

Здавалося - пройшли часи, та це не можна забувати.
Бо знову бродять підлі пси, і нас продовжують вбивати.
Лише по тому, смерть кому, була потрібна Чорновола,
Не важко зрозуміть чому, вона не була випадкова.

І хто віддав команду: Фас, Гонгадзе вбити всім відомо.
Але за дурнів мають нас і брешуть нагло і свідомо.
В Одесі вбили юнака, кого ця звістка зачепила?
Максима Чайку смерть така, теж випадкова підкосила?

Убили просто лиш за те, що вболівав за Україну,
Любові почуття святе, йому поставили в провину!
Отож, яку державу нам, вдалося ніби збудувати,
Що дозволяє хижим псам, нас вибірково убивати?

І на чиїй сторожі пси, і хто намітив нову жертву?
Тому ще не прийшли часи, коли природньо можна вмерти.
Тож не мовчи, бо загризуть, а виламай кола із тину!
Без тебе псів не розженуть! Без нас не звільнять Україну!

Мирослав Вересюк

НЕБЕСНА СОТНЯ ВОЇНІВ МАЙДАНУ

20 лютого у Ковалівській ЗОШ І-ІІІ ступенів було проведено Урок мужності "Небесна Сотня воїнів Майдану", який підготували  класний керівник Слюсарчин С.В. та педагог-організатор Фецич С.В. з учнями 10 класу. В ході  уроку пролунали музичні композиції "Нас весна не там зустріла", "Плакала калина","Маки червоні", "Пливе кача", "Я не втомився", учні читали поезії-присвяти пам'яті Героїв Небесної Сотні. Присутні вшанували всіх полеглих патріотів хвилиною мовчання.

‎Інеса Доленник‎ до Українська поезія

10 лютого о 10:56 · 

***
А мати бійцям наказала відкрити труну…
Її відмовляли, їй ліки давали і воду…
Вона говорила: «Збирала його на війну –
Й до раю зберу і ще раз помилуюсь на вроду».
Вона не зомліла, змінився лише її лик.
Вона лише стала одразу як хмара осіння.
А потім поклала в труну вишиванку й рушник
І гладила тіло скалічене милого сина.
Вдивлялася в риси обличчя, порізи, синці –
І наче воліла рукою мару відігнати…
А потім сказали ми їй: «Вже прийшли панотці»,–
Вона все одно не дозволила нам закривати.
І більше ні слова не мовила вголос вона,
Лиш губи тремтіли, напевне, в молитві за сина,
А люди кругом шепотіли: «Страхіття… Війна…»
І стáрились очі її і чоло щохвилини.
Коли панотець говорив, що тепер лише Бог
Вирішує – й треба молитися всім нам за брата,
Вона підійшла і сказала: «Я буду за двох
Молитись віднині – за сина свого і за ката».
Ми всі оніміли: «Навіщо за ката? Чому?»
Її попрохав панотець розтлумачити людям…
«Бо в ката, напевне, є діти й дружина, тому
Що кара не може торкнутися виключно Юди»…

Коли вже ми їхали, нас провела до воріт…
Хрестила по черзі, сльозам – ні кінця, ні упину,
Що всі – говорила – віднині ми діти її
І що зобов’язані жити за себе й за сина.
Дала на дорогу нам їжі, води і вина,
А ще в рушникові строкатім – хлібину із сіллю.
Рушник вишивала для сина на долю вона,
А в сина ніколи, ніколи не буде весілля…

Ми їхали мовчки. Судомило душі й вуста,
Стояли в очицях згорьовані батько і мати…
Ми думали всі про одне, та воліли мовчати:
Земля українська не просто прекрасна – свята…

30 січня у Ковалівській ЗОШ І-ІІІ ступенів класний керівник Стайківська І.І. разом з учнями 6 класу провела Урок мужності "Згадай їх усіх, замордованих, вбитих, і гідно живи їх життям недожитим!", присвячений 100-річчю битвт під Крутами.

Всі кажуть, янголи не ходять по землі -
Вони лиш в небо попід хмар собі літають!
Та скажем вам відверто: люди – ні!
Вони є поміж нас! І янголів оцих ми точно знаєм!

Спасибі, янголи, за те що ви в нас є!
Спасибі, янголи, що у смутну хвилину,
Крило ви дружньо дали нам своє,
І помагаєте і далі у скрутну годину!

Спасибі, янголи, за віру та любов,
За очі ваші ясні, й наче небо літнє, сині!
Бо кожен з вас за нами тихо йшов,
І мовчки захищав крильми солдатські спини!

Спасибі, янголи, що ви нас всіх знайшли!
Спасибі Богу, що в житті ми вас усіх зустріли!
Ми йдем вперед до наших спільних перемог,
Бо чуєм вашу міць, відвагу й силу!
18.05.2015

Волонтерам присвячується

21 листопада у Ковалівській ЗОШ І-ІІІ ступенів було проведено Урок мужності "Майдан - символ духовності й дієвості національної ідеї" до Дня Гідності та Свободи. Його підготували класний керівник 9 класу Василащук Л.В. та педагог-організатор Фецич С.В. з учнями 8 та 9 класів. Вчитель наголосила, що цього року Уряд заснував 50 академічних стипендій на честь 10 наймолодших Героїв Небесної Сотні, а також 25 стипендій – для молодих вчених. Присутні вшанували пам'ять Героїв Небесної Сотні. Урок мужності було завершено словами: "Слава Героям Небесної Сотні! Слава Україні! Героям слава!" та виконанням Державного Гімну України.

Їм ледь за 20-ть. Та у кожного за плечима, окрім власне наплічників, ще й досвід. Досвід бою, досвід життя на межі.

Вони жартують про власну смерть, поки захищають наші життя. Вони знають, дорога сюди часто буває «в один кінець», хоч сподіваються одного дня повернутися з війни додому.

Більшість з них вже знає і смак власної крові, і запах чужої смерті. І знає, що таке закривати очі своїм побратимам. Назавжди.

У ці перші дні нового літа вони несуть службу. І курять наче учні-прогульники, уявляючи себе крутими ковбоями, чи месниками з кінофільмів.

Вони не знають, що давно переплюнули тих, ким власне себе уявляють. Вони не усвідомлюють, що саме їх мають на увазі, вживаючи слово Герої.

Їм ледь за 20-ть... Три роки вони там за нас. Три роки ми за них тут: goo.gl/iMm0Eh

Vira Prokhyra

ВІРШІ З ФРОНТУ

ЗА КОЖНОГО СОЛДАТА

Тримайтеся...
Молитва вас зігріє.
Молімося за них, хто вміє і не вміє.
За тих, хто йде у бій,
хто зараз у полоні,
у кого в вісімнадцять сиві скроні,
хто янголами в небо полетіли,
а тіло - без хреста, і без могили.
Молімося за них...
Чийогось сина, брата,
благаймо Господа за кожного солдата.
Хто бачить танець смерті й не боїться
перед іконою душею помоліться,
щоб свічка плакала сльозами, а не мати
Герої неповинні помирати.
Вони в окопах не за нагороди,
благословенні воїни свободи.
Нову історію своїм життям карбують...
Молімося...
І небеса почують
молитву нашу - щиру і єдину,
за тих, хто захищає Україну.
Колись за неї йшли діди на муки,
душу і тіло віддають правнуки.
Таки не будуть вороги прокляті
господарями, в прадідівській хаті.
Молімося...
Дай Боже їм терпіння,
і сили, і своє благословіння.
Молитва зігріває їх єдина.
НАД НИМИ БОГ! !ЗА НИМИ УКРАЇНА!

Соломія Українець

Шумлять вітри, ламають ніжні віти...
Від вибухів здригається земля.
Ми стоїмо, ми - українські діти.
На захисті Вітчизни ти і я.
Сьогодні бій. Пішли вперед герої -
Чернігівські вчорашні пацани.
Не відали вони такої долі,
Та не здригнулися під мінами вони.
Ліворуч - з Миколаєва солдати,
Праворуч - з Рівного ідуть в нерівний бій.
Бо Україна - наша рідна мати,
На всіх одна, тож не зламається наш стрій.
Ідуть на смерть звичайні харків'яни...
Вони також під прапором УПА.
В душі у них болять страшенні рани:
Всіх поєднала нас одна біда.
Сьогодні «Гради» землю поливають,
Киплять сніги та плавиться земля...
То ж «перемир’я» - так у верхах кажуть!
Та плаче Україна, з нею я.
© Іван Жуков. Мар’їнка 2017


О мій Солдате, ця війна
Зафарбувала небо в чорне. Чия, скажи, у цім вина, Що над тілами кружить ворон? Тілами тих, з ким вчора ще Одну на двох палив цигарку, З ким під одним дрімав плащем... Чого життя людське є варте?! Ця кров'ю скроплена земля Щодня ковтає нові жертви, А в матерів вже й сліз нема - Ридають лиш свічки у церкві... О мій Солдате, де просвіт У цій масакрі братовбивчій, Де над онуком плаче дід, Де смерть щомить нам зрить у вічі? Нема одвіту, є журба, Що оповила землю й небо, Й німі ридання на гробах... Та нам, мій Брате, жити треба - Заради того, щоб земля, Котра зродила нас з Тобою, Не стала тінню від кремля... Заради Тебе - в руки зброю І боронити рідний край, За Тебе мститись нам пора!!!


КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

Коли ж закінчиться війна?
І на перетині історій
Не буде болю, сліз і горя,
Коли же, Господи? Сповна
Віддаш катам за чорні сльози,
Дитячий плач і стогін нив.
За всіх, хто в Україні жив,
А нині просто на дорозі
Покинутий стоїть, лише
Чекаючи в небес розради.
За рішення брехливі влади
В яскраві вдягнуті кліше,
За обіцянки та цяцянки,
Угоди в Мінському вбранні –
Смертельний вирок у війни,
Де автомати проти танків.
Коли ж закінчиться війна,
Спитай у тих, хто хоче сісти
На всі стільці єдиним місцем -
Крізь гроші правда не видна!
3.02.2017 Ірина Власенко

Зустріч

Ти зустрінеш мене на пероні?
Коли я повернуся з війни!
Постарівший у двадцять , та й скроні
Із відтінком уже сивини.
Ти зустрінеш мене на пероні?
А з тобою моїх два крила,
Мов троянди, маленькі дві долі-
У житті моїм два джерела.
Ти зустрінеш мене зі сльозами?
Поцілунком торкнешся щоки?
Лише місяць і зорі над нами
Промайнуть, як проходять роки.
Запитаєш: \" Ну як твоя рана,
Певно, довго ще буде боліти?\"
Я скажу: \"Коли ти поруч,
Все на світі я зможу стерпіти\".
Ти зустрінеш мене на пероні?
Після тої страшної війни.
Тихо впаде моя сльозинка в долоні,
Бо не всі зможуть бачити сни.
В боротьбі, де немає ціни,
Гинуть хлопці, мов маки червоні.
Не потрібні мені ордени -
Лише ти зустрінь мене на пероні . . .

автор: Миша Городовий

Я хочу, щоб скінчилася війна

Ми стомилися всі від війни,
Від смертей тих, що косять країну.
Зупинись же тиране, кремлівський,
Пробуди в своїм серці людину.

Не злічити всіх ран, Україно,
На розтерзанім тілі твоїм.
Знову ворог нарощує сили.
Знов клекочуть запеклі бої.

Захищають сини тебе славні
Дорогою ціною життя.
І злітають у вись журавлями.
І нема звідти їм вороття.

Так болить і кричить стоголоссям
Материнська в печалі душа,
Бо життя вже для неї без сина,
Геть не варте тепер і гроша.

автор: Ніна-Марія
11.01.2017 13:00:32


СМЕРТЬ ЯК РАДІСТЬ
(вічно живим Героям...)

Без ноги,без руки, - є граната.
Я повзу від ріки до шосе.
Є граната для "старшого брата",
Бо мені більш не жити.Вже - все...

Швидкість - метр за кожну годину.
І я,зціпивши зуби,повзу.
"Ф-1" за мою Україну,
Та й за себе, я їм - донесу.

Ось шосе.Ось рассєйська машина.
Постріл в спину мені,щоби взнать:
Чи жива це,чи мертва людина?
Я - не скрикнув...Зумів промовчать...

Підійшла десантура їх клята.
Я гранату свою - відпустив...
Смерть сліпуча була,ніби свято,
Бо я в Бога цього попросив.
...Як я в Нього так вмерти просив!..
01.08.2016
https://plus.google.com/u/0/113974840682554415618/posts
06.12 .2016 Володимир Давидов

НЕ СТРІЛЯЙТЕ МЕНІ У СПИНУ!..
(прокидайтеся люди байдужі)

Не стріляй ти мені у спину.
Краще кулю у серце дай.
Чудом Божим я не загинув.
Тож по-підлому - не вбивай.

У боях за мою Україну
Втратив друзів,а сам - живий.
Не стріляйте мені у спину:
Я від болю вже став німий.

Бо за Матір,за Україну
Ми кладемо життя своє.
Не стріляйте мені у спину:
Хто ж вам скаже,які ви є?

Не стріляйте мені у спину...
Вас любити я - не покину!..
https://plus.google.com/u/0/113974840682554415618/posts

30.11.2016 Володимир Давидов

Я ПОВЕРНУСЯ ВСІМ СМЕРТЯМ НАЗЛО!..
(мужнім Жінкам України,Народу нашому)

Я повернуся в ранішній імлі.
Весь зранений розлукою з тобою.
Мене - чекай.Єдині на Землі
Ти й Україна.Йду за вас до бою.

Я повернуся всім смертям назло.
Через пекельний смерч,війни горнило.
Молися,щоб мені там повезло,
Щоби мене на фронті не убило.

Пройшов вже час...Веселка враз заграла!
У хаті - сяйво впало на ікону!
Вона його - живого зустрічала!
Він повернувся... без ноги з полону.

...Як вона радо його обіймала!..
...А потім - ще й ікону цілувала...
https://plus.google.com/u/0/113974840682554415618/posts
02.12.2016 Володимир Давидов


21 листопада  2016 року  у школі  проведено загальношкільну лінійку "Україна гідна Свободи!" Городинський Ігор розповів про історію  Дня Гідності та Свободи, Савка Соломія - про право кожної людини  на гідність та свободу  як громадянські цінності. Декламували патріотичні поезії Демянчик Юлія, Гатала Тамара, Ванюсів Владислав, Борович Марія. Музичну композицію "Памяті  Небесної Сотні" виконала Вільчак Ліля. Гуляк Соломія, Гнаткович Степан, Юлія та Марія Білики розповіли присутнім про тих майданівців Тернопільщини, які полягли  в боях за цілісність України, - Гулька Олега,  Костюка Віталія, Горайського Юрія, Флекея Зіновія, Юркевича Андрія, Мислу Мирослава. Присутні вшанували память  Героїв Небесної сотні та  загиблих бійців. На урочистостях були присутні учасники Євромайдану, жителі Ковалівки, В.С.Слюсарчин, Т.Г.Шевельова, М.В.Мороз. Урок мужності  підготували педагог-організатор Фецич С.В. та заступник директора з виховної роботи Барновська М.М.

Сценарій  уроку мужності  "Україна гідна Свободи" 

https://drive.google.com/file/d/0B_jGhgQzfgWPdjRGRjEzd29Lakl1b2NRU3M0UXphQ0lxUmo4/view?usp=sharing

БАТЬКОВІ РУКИ...(ДІТКАМ ВІЙНИ...)

Хто бачив,як плаче дитина,
Чекаючи батька з війни?
Сьогоднішня це Україна.
Сучасні це дітки війни.

Як сонечко,всміхнена Настя!
Нема і п"яти їй років.
Уся,як веселка,від щастя.
А рада ж яка! Нема слів!

З війни повертається тато!
Лиш руки його пам"ята.
Як довго чекала й багато!
Все снилось: в повітря зліта!

Оце пам"ята дівча миле:
Як батько її обіймав!
Як руки ці дужі ловили
Маленьку,коли підкидав...

І стрімко вона по перону
Назустріч рукам цим - летить!
Он батько вже вийшов з вагону!
Нарешті!..Ще трохи!..Ще - мить!..

...У матері сльози котились...
Боєць на колінах стояв...
...Тих рук,що дитині все снились,
Уже він по лікті не мав...

А доня йому із сльозами:
"Не плач,ти - живий,не помер!
У мене є руки - й у мами:
Твої будуть завжди тепер!"

І плакали люто всі люди.
Практично ридав весь вокзал.
Ці "руки" - ніхто не забуде,
Що вкрав їх російський шакал!..

...А батька дочка - обіймала...
...І сльози йому - витирала...

Патріотична поезія Надії Таршин про тих, хто гартовані боєм...

Звітуємо синочкам ми, як Богу 

Небесна сотня, потім ще і ще -
Звитяга, мужність линули у небо,
А нині ціла армія уже
З небесних вікон дивиться на тебе.

За усіма слідкує на землі
Небесне військо мужніх патріотів
І на своєму ангельськім крилі
Країну підіймає на висоти.

На ці висоти де росте душа,
Звільняємся від бруду і омани,
І ворогам дамо ми відкоша,
Коли полізуть звідусіль незвані.

Переживемо зайд і брехунів,
І зрадників, і ворогів відвертих…
Небесна армія із воїнів-синів
Країні не дозволить вмерти.

І на поріг зневіру не пускай
Звітуємо синочкам ми, як Богу,
Тягар знущань уже і через край,
Але ми подолаємо дорогу.

11.08.2016р. 

Немає радості, ой як немає,
І Свята Трійця не помагає …
Гинуть найкращі наші герої,
Навіть у свято убили троє.
І посіріло для мами літо,
І плаче небо, і чорні квіти…
Життя віднині - на до і після,
І недоспівана синова пісня.

19.06.2016р. 

І правнуки війну цю не забудуть 

Не буде усмішок, рукостискань
І правнуки війну цю не забудуть…
І помста наша буде без вагань,
І Божого за це не буде суду.

Забути як - скалічених навік?
І тих, що полягли на полі бою?
Фрагменти тіл, а був же чоловік
І перший затулив усіх собою.

А як забути руку юнака,
Що відтяли за «Слава Україні!»
І зраду Іловайського котла,
Що випікає болем груди нині.

Останню пісню кіборгів забути
За мить, як відійшли вони у вічність???
Щомиті там повторювались Крути
І віра в диво, не в кінець трагічний.

То ж усмішок примирення не буде.
Прийдеться за усе відповідати.
Нехай їх переслідують усюди
Сирітські очі і зчорніла мати.

10. 06. 2016р.

Вдивися, країно, у очі солдата... 

Вдивися, країно, у очі солдата,
Який уцілів у гібридній війні,
Не раз хоронив побратима, як брата,
Хіба перед ними немає вини?

Він виконав гідно обов’язок сина,
За тебе ішов у смертельні бої,
І сонцем сіяла у серці країна,
Беріг, над усе, п’ядь твоєї землі.

Гартований боєм, як у горнилі,
Набачився там, не забуде повік…
І світ здивувався небаченій силі,
Яку відродив твій козак-чоловік.

Вдивися у очі цього чоловіка,
Який затуляв нас своїми грудьми,
Щоб ти відбулася віднині й довіку,
Хіба перед ними немає вини…

Нескорені ми ідемо на майдани
І гасло у нас «Україна - це ми» -
Навчімся країну творити ділами,
І зникне в очах у солдат біль війни.

16.03. 2016р. 

   Матерям синів, що пропали безвісти... 

Похилилась мати на чуже плече,
На щоці сльозина мукою пече.
Серце крають сірі, висохлі уста,
Ніби щойно знята, страдниця з хреста.

Розіп’ята болем, нині і повік,
Дням гірким, болючим загубила лік.
І кляне війну, що забрала сина,
Він у неї був - єдина дитина.

А тепер єдиного узяла війна,
І могили сина у неї нема,
А вона чекає із усіх доріг,
І Благає Бога, щоб був у живих…

Може ти, синочку, втрапиш на цей вірш,
Відгукнися мамі, відгукнись скоріш,
Бо вона віднині, ніби не живе,
І без тебе час мукою пливе.

Чуєте, криваві, зупиніть війну!
Більше не дозволимо нас усіх зігнуть!
Віділ’ються сльози наші вам сповна…
Мати виглядає, а сина нема…

29.08.2015р.

Пошана матері велика... 

Пошана матері велика,
Яка зростила Чоловіка.
Що камуфляж свій одягнув,
Пішов на кляту цю війну.

А коли двоє вже синів
В неоголошеній війні,
Яка тривога серце крає...
І миті спокою немає.

Робота не іде у руки,
У серці лиш чекання муки –
І до воріт, і у вікно
І нині їй усе одно:

Що не дополено в городі,
І лад не навела в господі…
І лише думка, як вони?
ЇЇ кровиночки - сини.

Сльози удень і уночі,
І болем серденько кричить,
І руки підняті до Бога,
Щоб захист був і допомога…

У цій війні, як на війні –
З обох сторін чиїсь сини
З обох сторін їх матері –
Поклони б’ють аж до зорі.

10.05.2015р. 

  

                            Небесне воїнство України

 11 жовтня 2016 р. педагог-організатор Фецич С.В., при участі  учнів 9 класу, які входять до патріотичного клубу школи, провела урок мужності для учнів 7, 9-11 класів на тему: "Небесне воїнство України". Глядачі мали змогу більше дізнатися про загиблих Героїв, зокрема  про   оперного співака Василя Сліпака, наших земляків "кіборга" Вячеслава Мельника, військового журналіста Дмитра Лабуткіна, військових Б.Макаревича, М.Мислу, І.Білінського, М.Шевченка.




Сценарій уроку мужності "Небесне воїнство України" 


https://drive.google.com/open?id=0B_jGhgQzfgWPeWdiam1jWTc5ejFzR3l5NlE1QTczbXFHOHpv

              Донецький аеропорт - незламна цитадель

Класний керівник 11 класу Фецич С.В. та вчитель "Захисту Вітчизни" Мороз М.В. провели Урок мужності для учнів 9-11 класів на тему "Донецький аеропорт - незламна цитадель". В ході уроку були використані відеоролики про Кіборгів, уровок з фільму "Редут". Світлана Вікторівна підготувала презентацію про наших земляків, які полягли  захищаючи територію летовища, прочитала "Молитву Кіборга". Хвилиною мовчання старшокласники вшанували память загиблих Героїв.

ВОЇНИ     СВІТЛА 

26 листопада 2015 року старшокласники  зустрілися з випускником  нашої школи Ділаєм Романом Михайловичем. Учасник АТО розповів учням про бойові будні. Школярі та вчителі були зворушені почутим.   Зустріч організував вчитель "Захисту Вітчизни"  Мороз М.В.                                                                     

                                                                 

ВОНИ   ТРИМАЮТЬ   НЕБО

19 лютого 2016 року  педагог-організатор  Фецич Світлана Вікторівна і заступник директора з виховної роботи Василащук Лідія Василівна  провели загальношкільну годину памяті "Вони  тримають небо", присвячену Героям Небесної Сотні.

Пам'яті НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Помолимось ми нині за своїх,
За тих , кому відкрите Богом небо
За тих хто так загинув за своїх
Не боячись ні пулі і ні чужих
Боронячи усіх й чийогось тата
І плаче тихо чиясь мати
І в голові безумно страшний біль
Сурмить на всю країну мить скорботи
І памятаєм, любимо ми Вас
І не забудимо до віку тії очі
Ви будете в росі на рідних тих полях,
В проміннях сонця й під покровом ночі
охоронятимете скільки буде мочі
Зустрінем вас у усмішках дитячих,
У серцях рідних, молодих, гарячих
І вільно Ви пройдете в любий дім
І горді всі про Вас згадати
Та тільки зараз тяжко на душі
Бо тяжко Вас усіх нам відпускати
І плаче те майбутнєє лице
І жаль і туга розриває груди
І в голові те добреє плече, той героїзм
І дякую за все…

@ Дівчур Христина

На щиті вже охоловша кров,

Молодого сотника-солдата,

Вже не чує він розмов,

Ворожа куля знайшла адресата.

Дорога в небо вже кличе,

Де чутно ваші молитви,

Небесна брама мальовнича,

Героя приймає кривавої битви.

Боровся я за ваше майбутнє,

За щастя й здоров'я дітей,

За волю й країну могутню,

За вільних людей!

Лиш стогне мамине серце тихенько,

Як же там душа сина самотня,

Не плачте мамо, я не сам...

Нас тут ціла сотня.

                         Роман Фурман