Це була найбільш масова і швидка депортація українців із Західної України за звинуваченням у “пособництві” ОУН і УПА, хоча “під одну гребінку” потрапили й тисячі тих, хто не мав жодних контактів із націоналістами. Підставою для її здійснення стала постанова Ради Міністрів СРСР від 10 вересня 1947 року “Про виселення із західних областей УРСР членів родин оунівців”.
Відповідальність за проведення депортації було покладено на Міністерства державної безпеки та внутрішніх справ Радянської України, які на той час очолювали, відповідно, генерал-лейтенант Сергій Савченко і генерал-лейтенант Тимофій Строкач. Оперативним штабом цієї злочинної акції керував заступник Строкача, комісар міліції 2-го рангу Микола Дятлов. Безпосередніми виконавцями стали до 80 тисяч працівників МДБ і МВС, військовослужбовців і так званих “радянських активістів”. Передбачалося виселити щонайменше 25 тисяч родин загальною чисельністю 75 тисяч осіб. Як виявиться, цей “план” буде перевиконано.
Вночі проти 21 жовтня 1947 року до українських осель почали вдиратися озброєні люди. Вони наказували негайно збирати найнеобхідніші речі й одягатися, після чого вантажівками чи підводами допроваджували виселенців до залізничних станцій, де заганяли їх у товарні вагони. Дехто намагався чинити опір або тікати, але, здебільшого, марно. 26 жовтня операцію було завершено.
Немає коментарів:
Дописати коментар