Земля без праці щедро не зародить,
Порожні зерна в колос не підуть.
І сонце гордо тільки там лиш сходить,
Де мудрі вчителі дітей ведуть.
Учителю! Важка твоя робота.
Орати й сіяти, полоти бур’яни.
Та урожай побачити охота –
Яка ж людина піде у світи?
Дитина йде до школи – чисте поле:
Посій що хочеш – виросте усе.
Укинеш зерна злоби – зійдуть болем
І вітер їх далеко рознесе…
Добра зернятка дуже вже дрібненькі,
І сходять довго – треба їх глядіть.
Але якщо зійдуть в малих серденьках,
Не страшно тих дітей у світ пустить.
То хто ж вони,
відважні педагоги,
Що вибрали професію святу?
Вони ступили на важку дорогу,
Вони щодня в майстерності ростуть.
Макети дивні роблять і співають,
І шиють одяг, і печуть торти,
Картини пречудові вишивають
І вміють влучну відповідь знайти,
І жарти сиплять, і частують медом,
Моделі запускають літаків –
Учителю усе уміти треба,
Бо він – творець дитячої душі.
Художник голки, пензля а чи слова,
Професор такту, майстер до сердець.
Освітлює знанням усе довкола.
Учитель – то достойний знань вінець.
2008 р. Леся Сидорович
Немає коментарів:
Дописати коментар