ЛИСТ МИКОЛАЮ.
Минає час. Зима у нашім краю.
Ще вчора була осінь золота...
Мале дівча Святому Миколаю,
на білім аркуші дописує листа.
- Мені не треба іграшок багато,
книжок, малюнків чи солодких страв.
Ти поверни мені живого тата,
бабуся кажуть - Ангелом він став!
А я тобі так вірю, Миколаю,
молитвою горнуся. І в думках,
ось, рано-вранці, двері відкриваю,
тато прийшов, з ялинкою в руках.
Мене обійме дужими руками,
теплом зігріє батьківським своїм.
Назавжди сльози висохнуть у мами,
і сміхом знов наповниться наш дім...
Ми будем Миколая величати
за зустріч, що найкраща із подій.
І сміючись, візьмуся розказати:
- Я знала! Знала! Татко мій живий!...
Маленький аркуш повен сподівання,
летів по світу, на семи вітрах.
Дівча заснуло тихим сном чекання,
до татуся тулилося в думках...

Соломія Українець